Los pronombres personales
A1–A2Los pronombres 4 min
Los pronombres personales я, ти, він, вона́, воно́, ми, ви, вони́ cambian de caso: мене́, мені́, мно́ю. Tras una preposición, los pronombres de tercera persona llevan н-: Я його́ зна́ю. Я ї́ду до ньо́го.
No hay información en el nivel actual. Esta vista empieza en A1: elige A1 o un nivel superior.
No hay información en el nivel actual. Esta vista empieza en A1: elige A1 o un nivel superior.
Guía rápidaA1–A2
| Punto | Regla | Ejemplo | Español |
|---|---|---|---|
| Sujeto | я / ти / він / вона́ / воно́ | Вона́ студе́нтка. | Es estudiante. |
| Acusativo | мене́ / тебе́ / нас / вас | Мене́ зва́ти Оле́г. | Me llamo Oleh. |
| Dativo | мені́ / тобі́ / нам / вам | Да́йте мені́, будь ла́ска, ка́ву. | Un café para mí, por favor. |
| A2Tercera persona | його́ / її́ / їх | Я її́ ча́сто ба́чу. | La veo a menudo. |
| A2Instrumental | мно́ю / тобо́ю / на́ми / ва́ми | Ході́ з на́ми! | ¡Ven con nosotros! |
| A2Tras preposición | до ньо́го / з не́ю / у них | Я говорю́ з не́ю. | Hablo con ella. |
| Trampa | він, вона́ y воно́ siguen el género del sustantivo, también con cosas | Де мій стіл? — Він тут. | ¿Dónde está mi mesa? — Está aquí. |
Visión generalA1
| Persona | Singular | Plural |
|---|---|---|
| 1.ª | я | ми |
| 2.ª | ти | ви |
| 3.ª | він / вона́ / воно́ | вони́ |
- Las cosas también son він, вона́ o воно́, según el género del sustantivo: Це моя́ кни́жка. Вона́ ціка́ва. — Es mi libro. Es interesante.
- El pronombre sujeto puede omitirse, porque la terminación del verbo ya indica la persona; se usa para destacar la persona y en frases neutras: Ми живемо́ у Льво́ві. / Живемо́ у Льво́ві. — Nosotros vivimos en Lviv. / Vivimos en Lviv.
Forma: genitivo, acusativo, dativoA1–A2
| Nominativo | Genitivo y acusativo | Dativo |
|---|---|---|
| я | мене́ | мені́ |
| ти | тебе́ | тобі́ |
| A2він / воно́ | його́ | йому́ |
| A2вона́ | її́ | їй |
| ми | нас | нам |
| ви | вас | вам |
| A2вони́ | їх | їм |
- Los pronombres personales tienen una sola forma para el genitivo y el acusativo: Ти мене́ чу́єш? / У ме́не є брат. — ¿Me oyes? / Tengo un hermano.
- Tras una preposición, el acento pasa a la primera sílaba: мене́ → у ме́не, тебе́ → до те́бе.
- A2El dativo nombra a la persona a quien se da o se dice algo: Я йому́ подзвоню́ за́втра. — Lo llamo mañana.
Forma: instrumental y locativoA2
| Nominativo | Instrumental | Locativo |
|---|---|---|
| я | мно́ю | на мені́ |
| ти | тобо́ю | на тобі́ |
| він / воно́ | ним | на ньо́му |
| вона́ | не́ю | на ній |
| ми | на́ми | на нас |
| ви | ва́ми | на вас |
| вони́ | ни́ми | на них |
- El locativo siempre lleva preposición: на, у, при: На ньо́му нова́ ку́ртка. — Lleva una chaqueta nueva.
Tras una preposiciónA2
- Tras una preposición, las formas de tercera persona llevan н-: його́ → ньо́го, йому́ → ньо́му, її́ → не́ї, їй → ній, їх → них, їм → ним: Ми ду́маємо про ньо́го. / Я ї́ду до не́ї. / У них є маши́на. — Pensamos en él. / Voy a verla. / Ellos tienen auto.
- Tener: у ньо́го є (él tiene). Ver Tener: у мене є.
Errores típicosA1–A2
| ✗ | ✓ | Regla |
|---|---|---|
| Мені́ зва́ти Оле́г. | Мене́ зва́ти Оле́г. | зва́ти lleva acusativo: мене́ |
| Дя́кую вас. | Дя́кую вам. | дя́кувати lleva dativo; «дякую вас» es un calco del ruso |
| A2Я ї́ду до його́. | Я ї́ду до ньо́го. | tras preposición: ньо́го |
| A2Я говорю́ з вона́. | Я говорю́ з не́ю. | з lleva instrumental: не́ю |
| Да́йте до мене́ ка́ву. | Да́йте мені́ ка́ву. | «a mí» es el dativo мені́, sin preposición |