Слово тре́ба називає потребу, мо́жна — дозвіл, му́сити і пови́нен — обов’язок; після них стоїть інфінітив. Слова тре́ба і мо́жна не змінюються, а той, кому треба, стоїть у давальному: Мені́ тре́ба йти. Тобі́ мо́жна відпочи́ти.
На поточному рівні тут нічого немає. Цей вигляд починається з рівня A1: оберіть A1 або вищий рівень.
На поточному рівні тут нічого немає. Цей вигляд починається з рівня A1: оберіть A1 або вищий рівень.
ШпаргалкаA1–B1
Пункт
Правило
Приклад
Потреба
тре́ба + інфінітив
Тут тре́ба поверну́ти.
Кому
давальний: мені́ / тобі́ / нам
Тобі́ тре́ба відпочи́ти.
Дозвіл
мо́жна + інфінітив
Тут мо́жна фотографува́ти?
A2Заборона
не мо́жна + інфінітив
Тут не мо́жна пали́ти.
A2Потреба
потрі́бно / необхі́дно: як тре́ба
Мені́ потрі́бно вчи́тися.
B1Обов’язок
му́шу / му́сиш / му́сять
Я му́шу йти.
B1Обов’язок
пови́нен / пови́нна / пови́нні
Ти пови́нен прийти́ вча́сно.
B1Минуле і майбутнє
тре́ба було́ / тре́ба бу́де
Учо́ра тре́ба було́ працюва́ти.
Пастка
з тре́ба особа завжди в давальному: мені́ / нам
Нам тре́ба поспіша́ти.
ОглядA1
тре́ба не змінюється; після нього стоїть інфінітив: Тре́ба чита́ти бі́льше.
Той, кому треба, стоїть у давальному: Мені́ тре́ба йти.